Нарощування кісткової тканини — це хірургічна операція зі штучного відновлення недостатнього об’єму щелепної кістки, що передує відновленню зубів за допомогою вживлення імплантів та їх подальшому навантаженню коронками або іншими ортопедичними конструкціями. Є важливим етапом у стоматології перед будь-якою операцією імплантації, так як занадто мала висота або розріджений склад кістки часто виключають можливість встановлення імплантатів у щелепу через погану первинну стабілізацію.
В основному, вибір методики нарощування (кісткова аугментація) під імплант обумовлений поганим станом кісткової тканини, при якій неможлива одноетапна імплантація. За допомогою хірургічної операції лікарі відновлюють необхідну кількість кістки, в яку імплантуватиме імплант, що нерідко стає порятунком для тих пацієнтів, яким вона раніше була недоступна.
Для нормального і природного функціонування будь-якого органу або тканин в організмі людини необхідне їх постійне підживлення корисними речовинами.
Щодо щелепних кісток ця умова забезпечує їх постійне компресійне навантаження, що досягається участю у пережовуванні їжі, що сприяє достатньому кровообігу.
У разі відсутності одного або декількох зубів у певній області щелепи в цій зоні починається резорбція (розсмоктування) кістки, яка протікає нерівномірно. Наприклад, у верхній щелепі вона зменшується за висотою, а в нижній за шириною. У зв’язку з цим у стоматології особлива увага приділяється нарощуванню кісткової тканини на верхній щелепі, що більшою мірою обумовлено критичною близькістю до гайморових пазух.
Взаємозв’язок відсутності зубів і поступове убування кістки можна з часом спостерігати на власні очі. Всього через 3 місяці після втрати зуба тверді клітини щелепи перестають ділитися, а сама щелепа непомітно зменшується у розмірі, внаслідок чого через певний період у людини змінюється анатомічний овал обличчя, з’являються зморшки навколо губ, обвисає шкіра обличчя тощо.
З огляду на перелічені моменти, для збереження нормальної зовнішньої та внутрішньої естетики, а також функціональності щелепного відділу голови, слід звернутися до відновлювальних процедур нарощуванням та імплантацією, а у разі її неможливості через нестачу кісткової тканини, здійснити попереднє нарощування. Після закінчення всіх лікарських маніпуляцій пацієнт отримає правильний перерозподіл жувального навантаження, що сприятиме достатньому постачанню поживними речовинами всіх тканин у порожнині рота.
Нарощування кісткових тканин щелеп
має безліч переваг
- дозволяє через деякий час або миттєво провести операцію імплантації з наступним навантаженням імплантів коронками;
- сприяє відновленню естетики та функціональності зубощелепної системи пацієнта;
- запобігає подальшому поступовому спотворенню анатомічного овалу обличчя та пов'язаних з цим дефектів;
- підходить для широкого кола пацієнтів, тобто може бути проведена у будь-якому віці після закінчення формування прикусу.
Поряд із очевидними перевагами кісткова аугментація
має і недоліки
- є низка протипоказань;
- вартість операції відносно висока у порівнянні з іншими стоматологічними процедурами;
- операція займає досить тривалий час (1-2 години);
- залежно від виду та технології обраної процедури нарощування може мати травматичний характер;
- вимагає високої кваліфікації лікуючого стоматолога-хірурга;
- вимагає неухильного слідування правилам післяопераційного відновлення.
Залежно від характеру недоліків і позиціонування на верхній або нижній щелепі, стоматологія передбачає застосування наступних методик нарощування кісткової тканини:
1) аутотрансплантація - хірургічна операція з нарощування кісткової тканини, що застосовується найчастіше в ситуаціях, коли спостерігається значний недолік кісткової тканини, під час якої хірург пересаджує невелику ділянку власної кістки пацієнта (зазвичай використовується тазова кістка, з підборіддя або з кінців нижньої щелепи).
2) розщеплення альвеолярного відростку - процедура застосовується при недостатній ширині альвеолярного гребеня, і полягає в його поздовжньому розщепленні на дві половинки з метою розміщення між ними остеопластичної маси, яка прикривається зверху саморозсмоктувальною мембраною, закривається ясенним клаптем та ушивається.
3) установка стоматологічної біомембрани - використовується як профілактика, щоб не допустити заростання м’якими тканинами лунки після видалення зуба, для чого в порожнину поміщають остеопластичний матеріал, прикриваючи його зверху спеціальною мембраною.
4) синус-ліфтинг - при нарощуванні кісткової тканини проводиться на верхній щелепі для збільшення об’єму кістки в області премолярів і молярів з метою підняття дна гайморової пазухи та розміщення кісткового трансплантата такими способами:
А) закритий синус-ліфтинг - здійснюється через ложе майбутнього імпланта одночасно з його встановленням, внаслідок чого є менш травматичною операцією;
Б) відкритий синус-ліфтинг – проводиться до встановлення імпланту, для чого слизову надрізають, видаляють невелику ділянку кістки, дистанціюють м’які тканини на достатню висоту за допомогою біомембрани, заповнюють остеопластичним матеріалом та ушивають. Вважається найбільш травматичною операцією, яка потребує тривалого терміну нарощування кісткових тканин перед імплантацією.
5) остеопластика гранулами - ця методика передбачає використання штучного матеріалу у вигляді гранул для збільшення висоти щелепної кістки, в ході якої розкривають ясна, заповнюють сформовану лунку спеціальними гранулами, закривають захисною біомембраною і вшивають.
Щоб нарощування щелепних кісток пройшло успішно і з потрібним результатом, стоматологи використовують залежно від обраної методики такі матеріали:
- Остеопластичний матеріал;
- Стоматологічні мембрани;
- Стоматологічні піни;
- Шовний матеріал.
Будь-яке зовнішнє хірургічне втручання є стресом для організму людини, тому після операції з нарощування щелепної кісткової тканини у пацієнтів можуть спостерігатися хворобливі відчуття навколо операційної зони, припухлість, набряк та підвищена температура.
Перелічені ознаки є природною реакцією організму на нарощування кістки в стоматології, яка зазвичай зникає протягом 4-5 днів, досягаючи свого піку на 3 день, щоб потім плавно згаснути. Якщо післяопераційні ознаки не зникли після закінчення зазначених термінів, слід негайно звернутися до свого лікаря-стоматолога.